Море лежало нерухомо, мов велике дзеркало, в якому небо роздивлялося саме себе. Я стояла на краю пірса і відчувала, як простір навколо стискається, немов час […]

і цей звук розрізав тишу так різко, ніби хтось навмисно нагадав про присутність минулого. У підвалі завжди панувала особлива атмосфера — суміш прохолоди, запаху старого […]

і світ навколо ніби сповільнився, дозволяючи почути те, що зазвичай губиться у денному шумі. Небо було темним і глибоким, без жодного натяку на поспіх, а […]

Я залишився стояти у дверях і не міг зробити крок. Світ навколо ніби завмер, і кожна деталь в кімнаті набула дивної ваги. Світло від настільної […]

Вона помилялася. Бо того вечора, поки моя мама двічі мила той самий кухоль, я сидів у кутку кімнати й спостерігав за кожним її рухом. Здавалося […]

Двигун чорного «Мерседеса» тихо загуркотів, ніби намагався не привертати уваги. Цей звук був глибокий і стриманий, більше схожий на обережне попередження, ніж на справжній рух. […]

У дверях стояли двоє чоловіків у темних костюмах і жінка з теками в руках. Вони не поспішали заходити, ніби чекали, поки сама тиша запросить їх […]

На порозі стояв поліцейський. Високий, у формі, з виразом обличчя, який стискав мені шлунок. Його присутність була як раптовий холодний вітер, що вривається в кімнату […]

Він ніколи не дивився мені в очі, коли починав говорити. Його погляд завжди опускався на підлогу, ковзав по стінах або зависав десь у порожнечі, але […]

Мені було шість років, коли світ навколо мене раптово зупинився. Я пам’ятаю той день, як розмитий калейдоскоп кольорів і звуків, що змішувалися у моїй пам’яті. […]