Articles by erevanblog_a

Лікарка повільно зачинила двері за собою, і тихе клацання замка прозвучало в кабінеті надто голосно. Потім вона підійшла до столу й поклала конверт з такою […]

Я сиділа в суцільній темряві й не знала, котра година. Здавалося, час розчинився разом зі світлом. Холодна стіна за спиною, підтягнуті до грудей коліна, важке […]

Я бігла за ним, не відчуваючи ані холоду, ані болю в ногах. Повітря різало легені, але я не зупинялася. Світ навколо злився в розмиту смугу […]

Він стояв переді мною, і я відчула, як час завмер. Його обличчя стало неприродно блідим, а очі втратили той блиск, що завжди притаманний людині, яка […]

Я відкрила дверцята пральки — і в ту мить у мене підкосилися коліна. Це не був запах чи несправний барабан, що вибив мене з рівноваги. […]

Він стояв у дверях, ніби мав на це право. Наче не минуло п’ятнадцяти років. Його постать перекривала світло з коридору, і в цю мить мені […]

Фраза прозвучала несподівано тихо, майже буденно, але її сенс вдарив сильніше за крик.«Ваша дружина врятувала мені життя».Він повернувся до мене, і я вперше побачив його […]

Слово пролунало майже пошепки, ніби не мало права на існування. Воно зависло в повітрі, крихке й водночас важке, наче могло змінити все лише тим, що […]

Коли я кажу це вголос, це все одно звучить як невдалий жарт. Як щось, що трапляється в дивних сім’ях, в історіях, які читаєш з певною […]

Нічого не сталося, чого б хтось інший помітив. Жодного шуму, жодного крику, жодної драми. Я сидів на лавці на автобусній зупинці та спостерігав, як люди […]