Рік за роком Анна жила у своїй маленькій хатині на краю села. Старість підкрадалася непомітно: то коліна нили, то подих перехоплювало, то пам’ять підводила. Але бабуся Анна ніколи не скаржилась — так навчило життя. Щодня вона виходила до лісу, прислухалася до тиші, до шелесту гілок, до дихання природи, наче розмовляла з давніми друзями — тими самими чотирма вовчатами, яких колись урятувала.
Сусіди не раз піджартовували:— Ну що, Анно, твої вовчики прийдуть чаю випити?Вона лише лагідно всміхалася у відповідь. Та одного дня їхній сміх змінився
[...]








