Я відкрила дверцята пральки — і в ту мить у мене підкосилися коліна. Це не був запах чи несправний барабан, що вибив мене з рівноваги. Було це дивне, важке мовчання, яке з’являється у момент, коли ти відчуваєш, що щось не так, але ще не знаєш точно, що.

Білизна лежала всередині акуратно, мокра й холодна, але здавалось, що вона залишилася там не для мене. Між рушниками я побачила маленький клаптик тканини, який не мав права там бути. Спочатку я подумала, що мені здалося. Втома часто спотворює сприйняття. Але коли я нахилилася ближче, серце закололо — це була дитяча шкарпетка, маленька, блакитна, з вишитим автомобільчиком.

Я живу сама. Принаймні так думала.

Я сперлася рукою на край пральки, бо голова закружляла. Розум намагався знайти логічне пояснення: можливо, шкарпетка залишилася від часу, коли у мене була сестра з дітьми. Можливо, вона прилипла до білизни у пральні на роботі. Але чим довше я переконувала себе, тим менше тілу вірилося.

Ця квартира була моїм притулком. Після розлучення я облаштувала її як безпечний простір, де мене не має чого здивувати. Кожна річ мала своє місце, кожен звук — своє походження. І раптом тут була шкарпетка, що порушувала цей порядок.

Я сіла на холодну плитку й поклала шкарпетку поруч. Спогади почали виринати самі собою. Дрібниці, на які я раніше не звертала увагу: відчинені шафи, приглушені кроки рано-вранці, які я списувала на сусідів, відчуття, що хтось був у квартирі, коли мене не було.

Я озирнулася навколо. Раптом квартира здалася мені чужою. Тіні в кутах стали темнішими, а тиша — гучнішою.

У ту мить я зрозуміла: страх не завжди приходить з шумом чи насильством. Іноді він приходить тихо, у вигляді маленької шкарпетки в пральці. І приносить із собою питання, на які ще не готовий знати відповідь.

Того дня я так і не пранула білизну. Я зачинила пралку, замкнула двері й зателефонувала подрузі. Не тому, що була певна, що щось сталося. А тому, що вперше за довгий час відчула, що не можу покладатися лише на себе.

І та шкарпетка? Вона лежить у шухляді досі. Не як доказ, а як нагадування: навіть у буденних справах відчуття безпеки може зламатися. Достатньо відкрити дверцята пральки.