Ці слова Сергія Лазарєва викликали гучний резонанс у суспільстві. Для когось вони прозвучали провокаційно, для когось — сміливо й чесно. Сам артист уже давно не приховує: він — батько-одинак, який свідомо взяв на себе повну відповідальність за виховання своїх дітей і не вважає свою сім’ю «неповноцінною».

Лазарєв переконаний: головне для дитини — це любов, стабільність і відчуття безпеки. А хто саме дає цю любов — мати чи батько — не так важливо, як щоденна присутність, турбота й щирий інтерес до життя дитини. За словами співака, його діти ростуть у теплому, підтримуючому середовищі, де їх чують, поважають і приймають такими, якими вони є.

Він зізнається, що шлях батька-одинака не був легким. Поєднувати кар’єру, гастролі, репетиції та виховання дітей — справжній виклик. Але саме діти, за словами Лазарєва, навчили його зупинятися, цінувати прості моменти й бути чесним перед самим собою. Ранкові сніданки, розмови перед сном, спільні прогулянки — усе це стало важливішим за будь-які нагороди та оплески.

Водночас артист не заперечує, що його діти стикаються з питаннями ззовні. Суспільство не завжди готове приймати нетипові сімейні моделі. Особливо непросто доводиться його доньці, яка інколи чує болючі запитання від однолітків. Лазарєв відверто говорить про це і наголошує: саме в такі моменти підтримка родини має вирішальне значення.

Він намагається пояснити дітям, що кожна сім’я унікальна, і не існує єдиного «правильного» сценарію життя. Любов не вимірюється кількістю батьків у домі — вона вимірюється вчинками, увагою та щирістю. Саме це він прагне передати своїм дітям щодня.

І хоча слова Лазарєва продовжують викликати суперечки, одне залишається очевидним: для нього батьківство — не гучна заява, а щоденна робота серця. Його історія — це не про відсутність матері, а про відповідальність, вибір і безумовну любов, яка здатна замінити будь-які стереотипи.