Я сиділа в суцільній темряві й не знала, котра година. Здавалося, час розчинився разом зі світлом. Холодна стіна за спиною, підтягнуті до грудей коліна, важке повільне дихання — усе це було єдиною реальністю, за яку я могла вчепитися. Тиша в кімнаті була такою густою, що майже тиснула на плечі.
Телефон у моїй руці здригався короткими імпульсами. Кожна вібрація різала нерви, ніби хтось торкався старої, ще не загоєної рани. Я не дивилася на екран — мені не потрібно було. Я знала, хто дзвонить. Деякі люди залишають у пам’яті не образ, а відчуття. І цього відчуття неможливо позбутися.
Я намагалася дихати рівно, але з кожним новим поштовхом телефону в голові спалахували спогади. Темний коридор. Різкий запах алкоголю. Слова, сказані пошепки, але здатні зламати хребет. Я колись пообіцяла собі, що більше ніколи до цього не повернуся. Що минуле залишиться там, де йому місце — за зачиненими дверима.
Телефон знову затремтів. Сильніше. Наполегливіше. Я стиснула його в долоні так, що нігті врізалися в шкіру. Страх піднімався зсередини повільною хвилею, змішаний із соромом і гнівом. Найстрашніше було не те, що мені нагадували про минуле, а те, що частина мене все ще на нього відгукувалася.
Я заплющила очі, хоча навколо й так панувала темрява. Усередині мене було не світліше. Та десь глибоко, під шаром болю й мовчання, жевріла думка: я вижила. Я пройшла через це. І той факт, що телефон досі може змусити моє серце битися швидше, не означає, що я знову стану слабкою.
Раптом вібрація припинилася. Тиша повернулася, але вже інша. Вона більше не здавалася порожньою — у ній було напружене очікування. Я продовжувала сидіти, тримаючи телефон, ніби він був важким каменем, який я не могла ні кинути, ні випустити з рук.
Можливо, я не хотіла забути. Можливо, я просто боялася визнати, що минуле ніколи не зникає повністю. Воно лише чекає моменту, коли ми наважимося подивитися йому в обличчя без страху.
Я залишилася сидіти в темряві ще довго. І вперше за багато років я не тікала від спогадів. Я дозволила їм бути — і відчула, що це теж крок уперед.