Коли ця історія почала ширитися містом, багато хто сприйняв її як перебільшення або плітку. Та все було правдою. Відомий мільйонер, власник кількох успішних компаній і розкішного будинку за містом, справді звільнив тридцять сім нянь усього за два тижні. Кожна з них мала дипломи, рекомендації та впевненість, що саме вона впорається з непростим завданням. Але жодна не протрималася довше кількох днів.

Причина полягала не в грошах і не в умовах праці. Мільйонер був готовий платити будь-яку суму. Проблемою був його одинадцятирічний син Максим. Після втрати матері хлопчик замкнувся в собі, перестав довіряти дорослим і реагував на кожну нову няню холодно або з прихованим спротивом. Він мовчав, ігнорував прохання, а іноді навмисне порушував правила, ніби перевіряючи, скільки витримає чергова людина.

Професійні няні застосовували різні методи: хтось був надто суворим, хтось намагався завоювати любов подарунками, інші читали книги з психології й намагалися «правильно» говорити. Усе це не працювало. Максим залишався далеким і байдужим, а мільйонер дедалі більше втрачав надію.

Одного вечора він випадково став свідком сцени, яка здалася йому дивною. На кухні сидів його син і спокійно розмовляв з Оленою — жінкою, яка приходила прибирати будинок кілька разів на тиждень. Вона була звичайною, непомітною, без спеціальної освіти чи гучних слів. Вони говорили про дрібниці: про старі речі, які можна полагодити, про кота сусідів і про те, як важливо інколи просто мовчати.

Наступного дня мільйонер попросив Олену залишитися трохи довше. Він не називав це роботою няні й нічого від неї не вимагав. Олена поводилася так само, як завжди. Вона не змушувала Максима розмовляти, не повчала і не намагалася його змінити. Коли хлопчик злився — вона не кричала. Коли мовчав — не тиснула. Вона просто була поруч.

З часом зміни стали помітними. Максим почав виходити зі своєї кімнати, їсти разом з батьком, іноді навіть сам ініціював розмови. Вперше за довгий час у домі з’явилося відчуття спокою. Мільйонер дивився на це з подивом і нерозумінням. Усі дорогі спеціалісти зазнали поразки, а проста прибиральниця знайшла шлях до серця його сина.

Коли він запропонував Олені офіційно стати нянею, вона відмовилася. Сказала, що не вміє виховувати дітей і не має для цього освіти. Вона просто вміє слухати і не боїться чужого болю. Зрештою вони домовилися, що все залишиться так, як є.

Тоді мільйонер усвідомив важливу річ: іноді людині не потрібні титули, методики чи великі слова. Іноді достатньо щирої присутності й теплого серця. Тридцять сім нянь не змогли допомогти. Одна звичайна жінка змогла. І цього виявилося достатньо.