Articles by erevanblog_a

Чергові охоронці йшли повільно, мов ішли на власне поховання. Вони очікували побачити те, чого не хоче бачити жодна людина: розтерзане тіло молодої співробітниці, зламану психіку, […]

На бетоні лежали троє найнебезпечніших в’язнів у цілій в’язниці — непритомні, зі скрученими руками, зі слідами крові на обличчях. Матраци роздерті, металева рама ліжка зігнута, […]

Артур спав у сусідній кімнаті, впевнений, що вже завтра вирушить у романтичну відпустку зі своєю молодою коханкою. Він навіть не уявляв, що дружина давно все […]

Повітря було нерухоме, дивно важке, наче перед грозою. На ручці дверей висіла обвуглена соснова гілка, обгорнута пом’ятою смужкою паперу. Колір – темно-брунатний із чорними плямами, […]

Того дня в супермаркеті панувала майже тиша. Холодильники монотонно гули, кілька людей неспішно рухались між рядами. Ніхто не помітив одразу жінку в темному пальті та […]

Могилки стоять ряд за рядом, мов німий сторожі минулого. Над кладовищем висить густий туман — такий щільний, ніби намагається приховати те, що не повинно бути […]

Було лише сьома ранку, я ще не встигла прокинутися повністю. Єдине, чого я прагнула — це поспати. Але після цих слів усе всередині мене застигло, […]

Телефонувала маленька дівчинка. Її голос був настільки тихим, що оператор мусив нахилитися до мікрофона, ніби боявся пропустити хоч слово. — Будь ласка… приїдьте. Під моїм […]

Вона сиділа на краєчку лікарняного ліжка — маленька, серйозна, з акуратно складеними ніжками. Її тонкі руки підтримували згорток з немовлям, загорнутим у білу м’яку пелюшку. […]

Під зворушливими рядками дитячим почерком стояли ще три слова, написані вже іншою рукою — нервово, поспіхом, ніби людина боялася власних думок: «Вона не мій собака». […]