Articles by erevanblog_a

Адріан завмер, немов прикутий. Звуки парку — дитячий сміх, кроки перехожих, тихе гудіння міста за деревами — долинали до нього розмитою хвилею. Він стояв на […]

Олена повільно опустила руку з телефоном. Зала була повна шуму — люди розмовляли, хтось сміявся надто голосно, хтось сердито сперечався, а з динаміків лунали оголошення, […]

Було пізнє вечірнє. Квартира потопала в тиші, через відкрите вікно проникав холодний вітер, а на столі переді мною лежали купи паперів. Все мало бути звичайною […]

Було вже далеко за північ, і квартира була охоплена тишею, такою густою, що здавалося, вона могла чути всі мої думки. Я сиділа за кухонним столом, […]

Я сидів за старим столом у кухні, де ще кілька годин тому все здавалося звичним і безпечним. Світло лампи падало жовтою плямою на стільницю, годинник […]

Той день мав бути звичайним і навіть трохи зворушливим. Наш перший переліт із тримісячною дитиною, хвилювання, купа сумок і тихе сподівання, що все мине спокійно. […]

Я ніколи не думала, що можна боятися власного дихання. Що настане мить, коли кожен вдих здаватиметься надто гучним, а кожен видих — небезпечним. Але саме […]

Коли я погодилася вийти заміж, мені здавалося, що найскладніше вже позаду. Ми з коханим пройшли через роки стосунків, сумніви, компроміси й мрії про спільне майбутнє. […]

Це був один із тих вечорів, коли сонце вже повільно хилиться до горизонту, а повітря пахне теплою осінню. Мій брат вирішив вирушити на невелику прогулянку […]

Я народилася в маленькому містечку, де всі знали один одного, а таємниці зникали швидше, ніж сніг навесні. З дитинства я була допитливою, але водночас обережною. […]