Articles by erevanblog_a

Він стояв у дверях так, ніби цих п’ятнадцяти років ніколи не було. Наче за його спиною не лишилися безсонні ночі, сповнені відчаю, сорому й страху. […]

Мені було 32 роки, я сама виховувала двох дітей, і життя вже давно навчило мене тримати емоції під контролем. Кожен день був боротьбою: ранкове шкільне […]

Сидів на старій лавці в парку, що стояла під тінню розлогого дуба. Повітря було холодним і вологим, а туман обіймав землю м’яким сірим покривалом. Серце […]

Кожен крок, який я робила вгору, здавався водночас важким і повільним. Мої пальці стискали поруччя, намагаючись знайти опору, а очі не відводилися від дверей, що […]

Сукня, яку мама шила мені власноруч, лежала порвана на підлозі. Кожен шматочок тканини, кожен шов нагадували про її ніжні руки, її терпіння і турботу. Мені […]

Вона тримала сумку в одній руці і одягнена була так, ніби щойно вийшла з роботи, а її обличчя виражало неприступну рішучість. Еван стискав мамину руку […]

Вона лежала на столі, обрамлена тонким світлом лампи, що падало зліва. Текстура обкладинки була груба, з невеликими потертостями на краях, що свідчили про роки використання. […]

Слова, сказані вголос у невимушеному тоні, раптово стали вибухом для публічного простору. Заява Алли Пугачової про можливе повернення до Росії викликала бурхливу реакцію — від […]

Колись його знали всі. Високий, підтягнутий, із впевненим поглядом і легкою усмішкою, він умів привертати увагу, навіть нічого не роблячи. На вечірках навколо нього завжди […]

Я стояла на порозі, тримаючи валізу в одній руці й дитячу куртку — в іншій. Діти притислися до мене, ще збуджені дорогою, з очима, повними […]