Мaya довго не наважувалася відкрити лист. Здавалося, ніби сам папір дихає бідою — ледь помітно, тривожно, холодно. Вона тримала конверт у руках, як живу істоту, і раптом зрозуміла: Grace залишила не просто слова. Вона залишила попередження.

27 November 2025 erevanblog_a 0

Коли папір нарешті розірвався, з нього висипалася тонка, висушена пелюсткова крихта соняшника — символ, який Grace носила повсюди. Її маленький сонячний амулет. Але чому він […]

Поліцейські постукали у двері будинку, де, за їхніми даними, жила дівчинка. Ніч була тиха: ні світла у вікнах, ні жодного звуку всередині. Тривога дряпала по шкірі, наче крижаний кіготь. Ми чекали майже дві хвилини — і нарешті двері повільно відчинилися.

27 November 2025 erevanblog_a 0

На порозі стояла жінка — бліда, із темними колами під очима, з розкуйовдженим волоссям, ніби вона не спала багато ночей поспіль. Вона виглядала водночас розгубленою […]

Під час прогулянки вздовж глибокої тихої річки я помітив щось дивне на поверхні води. Наче маленький ведмежатко.

27 November 2025 erevanblog_a 0

Спершу мені здалося, що воно просто бавиться, дозволяє течії нести себе. Але, підійшовши ближче, я завмер. Маленьке тільце було нерухомим.«Мабуть, утонуло…» – тихо мовив я, […]